Управління освіти Шосткинської
міської ради
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
Педагогіка партнерства: вчитель-учень
З М І С Т :
1. До
уваги педагогів: Педагогіка
партнерства – інноваційна технологія
2. Це – цікаво! Форма спостереження за
навчальним заняттям.
Поради щодо спостереження
за проведенням навчального заняття
3. Новини
педагогічної бібліотеки: Перелік
використаних джерел
м.
Шостка, 2020
До уваги педагогів
Педагогіка партнерства – інноваційна технологія
Сьогодні в умовах модернізації української
освіти одним із напрямків оптимізації освітнього процесу є його спрямування на
демократизацію взаємовідносин учителя та учня, що відображається в нових
підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні
монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути
отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями
в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес
активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої
особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності
учня.
Міністерство
освіти та науки України спільно з ДНУ «Інститут освітньої аналітики» провело
дослідження умов реформування загальної середньої освіти на початку 2018-2019
н. р. в контексті освітньої діяльності вчителів 1 класів. Більшість (90,9%)
опитаних заявили, що педагогіка партнерства – один із напрямів реформування
загальної середньої освіти.
Що ми вкладаємо в поняття «партнерство»?
Етимологія та лесичне значення: партнер
– від франц. partenaіrе – «співспадкоємець» або -
той, хто разом з кимось бере участь в будь-якої спільної діяльності, від лат. partire – «ділити», «отримати частину». Партнер
– це
учасник взаємодії, здатний до діалогу і внутригрупповому спілкуванню, роботі в
команді, дотримується правил ділового етикету та норми співробітництва.
Словопедія
визначає партнерство як
добровільну співпрацю кількох осіб, фірм, організацій на підставі договорів,
якими визначаються права, обов'язки, зобов'язання та відповідальність сторін.
Термін «партнерство» переважно визначається як:
• система взаємовідносин, які відбуваються у
процесі певної спільної діяльності;
• спосіб взаємодії і взаємин, організованих на
принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її
учасників;
• організаційна форма спільної діяльності, що
передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної
участі в її реалізації;
•
спосіб
взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної
справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.
Педагогіка партнерства розглядається як
• напрям педагогіки;
• ключовий компонент НУШ;
• форма взаємодії або підхід, спрямований
на розвиток продуктивних відносин;
•
критерій
для оцінки якості освітнього процесу;
•
інноваційний
педагогічний метод, технологія.
Педагогіка партнерства –
напрям педагогіки, що включає систему методів і прийомів виховання і
навчання на засадах спілкування, взаємодії та співпраці. Педагогіка партнерства
ґрунтується на ідеях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі. Проблему використання
педагогіки партнерства в українській школі вивчали О. Барабаш, О. Бондаренко,
А. Бугайчук, О. Савченко та ін. На їх думку - це чітко визначена система
взаємовідносин, яка організовується на простих, але
надзвичайно важливих принципах:
· взаємоповазі та рівноправності всіх учасників освітнього процесу;
· довірливих стосунках та спільній наполегливій праці;
· позитивному та доброзичливому ставленні одне до одного;
· забезпеченні права вільного вибору та спільних інтересів;
·
соціальному партнерстві
(добровільності визнання власних обов’язків та обов’язковість їх виконання).
Педагогіка партнерства
- один з дев'яти компонентів формули НУШ.
Надзвичайно важливо, що Нова українська школа працює на засадах
педагогіки партнерства. Концептуальні засади НУШ радять
педагогам долучитися до освоєння двох основних нововведень - компетентнісної
парадигми освіти й педагогіки партнерства.
У концепції НУШ чітко сформульовано принципи
педагогіки партнерства:
· повага до особистості;
· доброзичливість і позитивне ставлення;
· довіра у відносинах;
· діалог – взаємодія – взаємоповага;
· розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за
нього, горизонтальність зв’язків);
· принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття
зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).
У рамках Концепції спостерігається зміна форми взаємодії у системі “вчитель
- учень”. На перший план виступає діалогічна взаємодія, тобто, взаємодія
особистостей з певною системою загальнолюдських потреб і цінностей (потребою у
підтримці, заохоченні, схваленні з боку інших, у самореалізації, виявити свою
індивідуальність, бути значущим).
У документі
представлені методи, засновані на співпраці (ігри,
проекти – соціальні, дослідницькі, експерименти, групові завдання
тощо). Тобто, організація
навчально-виховного процесу на засадах педагогіки партнерства в умовах
реалізації Концепції нової української школи потребує оновлення методичного
інструментарію вчителя: застосування методів навчання, заснованих на співпраці, активній участі дитини у навчанні.
Передбачено
зміну підходів до оцінювання: оцінювання як можливість відстеження
• прогресу учнів,
• діагностики їх потреб,
• можливість щоденного коректування процесу навчання,
• оцінювання навиків вищого порядку: креативність, критичне
мислення, пошук рішень, здатність до співпраці
та взаємної відповідальності, здатність до застосування отриманої
інформації тощо.
Концепція НУШ
наголошує на необхідності створення нового освітнього середовища, яке допомогає
створити, зокрема, новітні інформаційно-комунікаційні технології. Вони
підвищують ефективність роботи педагога, ефективність управління освітнім
процесом, а водночас уможливлюють індивідуальний підхід до навчання. Все має бути спрямовано
на те, щоб кожен учень міг:
•
розвинути здібності критичного мислення й незалежного
висловлювання;
•
поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають нові
горизонти пізнання;
•
розвивати спроможність приймати самостійні рішення;
•
навчити радіти навчанню й поважати освіту;
•
розвинути свій емоційний інтелект;
•
отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку;
•
розвинути самосвідомість кожного учня як самостійної особистості і
як члена колективу;
•
зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я
вихованців;
•
сприяти взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до
саморозвитку та самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.
Педагогіку партнерства
розглядають як підхід, що спрямований на розвиток максимально продуктивних і
здорових відносин у процесі навчання. Психологічну основу педагогіки партнерства складають суб’єкт-суб’єктні
стосунки – співпраця двох суб’єктів. Цей тип взаємин є для освітнього процесу
оптимальним, бо, з одного боку, він зберігає за вчителем функцію управління, а
з другого, – дає учневі можливість діяти самостійно. Тому
завдання педагогів полягає у створенні атмосфери турботи і підтримки учнів, яка
сприяла б розвитку їхніх можливостей, задовольняла їхні інтелектуальні,
емоційні й соціальні потреби. Для того,
щоби освіта і навчання всім приносили задоволення, варто змінити правила гри і
прийняти підхід партнертва замість традиційно авторитарного. Педагогу нерідко
буває складно побачити в учневі рівноправного учасника діалогу та визнати, що з
ним необхідно будувати партнерські стосунки. Водночас
педагогіка партнерства не відміняє вимогливість вчителя, бо, як засвідчує
практика, саме вимогливі й справедливі вчителі мають найбільшу повагу та довіру
учнів.
Педагогіка
партнерства – критерій, за яким можна оцінювати якість освітнього процесу, а також
новий інструментарій навчання менеджменту. Наприклад, відповідно до Порядку
проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти,
затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 09.01.2019 року №
17, серед критеріїв оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти
та внутрішньої системи забезпечення якості освіти з напряму «Педагогічна діяльність
педагогічних працівників закладу освіти» є критерій 3.3.1. Педагогічні
працівники діють на засадах педагогіки партнерства.
У Рекомендаціях до побудови внутрішньої системи
забезпечення якості освіти «Абетка для директора», підготовлених Державною
службою якості освіти, пояснюється як оцінити виконання критерію та надається
Форма спостереження за уроком (додається).
Педагогіку партнерства
в американській літературі розкривають як інноваційний педагогічний метод,
покликаний формувати здатність людей брати участь у діалозі, підтримувати
цілісність власної особистості. Педагогіку
партнерства можна вважати технологією, яка базується на
особистісно орієнтованій технології, інтерактивних, дослідницьких,
проблемно-проєктних методах, методу діалогу, самооцінки тощо.
Основні положення партнерської технології:
· Учитель і його учень (учні) – ділові партнери у досягненні мети.
· Основа співробітництва – контракт з точно визначеними обов'язками,
термінами, результатами, санкціями і фінансуванням.
· Мета учня – опанувати важливий для нього предмет вивчення.
· Мета педагога – допомогти йому в реалізації мети.
· Відповідальність: 50% відповідальності учня, 50% - педагога.
· Стимули: для учня – його наміри, для педагога – винагорода.
· Організація процесу: максимальна самостійність учня, втручання педагога
лише тоді, коли учень потребує допомоги.
· Постійне формування узагальнених алгоритмів вирішення завдань.
· Упровадження дієвих стимулів самомотивації.
· Максимальна опора на індивідуальні особливості.
· Використання найновіших засобів, що можуть сприяти прискоренню процесу.
· Забезпечення нешкідливості процесу та збереження здоров'я учня.
· Забезпечення індивідуального розпорядку дня.
· Створення комфортних умов.
Утілюючи ідеї педагогіки партнерства, вчителю необхідно в більшій мірі
виявляти ініціативу і будувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина
була постійно залучена до спільної діяльності. Як інструменти педагогіки
партнерства можна використовувати цікаві й захоплюючі розповіді, відверту
бесіду, справедливу і незалежну оцінку, заохочення творчих успіхів, особистий
приклад, зустрічі з цікавими людьми, спільний пошук рішень, спільні суспільно
корисні справи, благодійні акції тощо.
Методи
технології партнерства, які заохочують виражати думки учнів:
• активні та інтерактивні технології,
• організація дослідної роботи,
• стимулювання самоосвітньої діяльності учнів,
• метод проектів,
• діалогічні методи,
• стимулювання висловлювання власних думок,
• створення проблемних ситуацій;
• методи самооцінки і
взаємоперевірки.
Основні риси педагогіки
партнерства:
•
висування значущих цілей; визначення загальної мети, конкретних завдань, очікуваних результатів;
•
розроблення плану
дій із виконання стратегічних завдань, спільне планування індивідуального темпу
навчання;
•
методика «занурення»,
•
колективна творча діяльність,
•
ідея переборення пізнавальних утруднень у колективній
творчій діяльності;
•
об’єднання кількох тем навчального матеріалу в окремі
блоки; використання опор;
•
створення інтелектуального фону навчання;
•
методика випереджувального навчання;
•
реалізація диференційованого навчання;
•
оптимізація процесу партнерської взаємодії, дослідження
її ефективності, здійснення необхідного коригування, виправлення можливих
помилок;
•
активна участь дітей у контрольно-оцінювальній діяльності;
•
самоаналіз у процесі індивідуального і колективного
підведення результатів діяльності.
Найбільш
ефективними методами у формуванні відносин співробітництва і партнерства є
методи інтенсивного навчання. Інтенсивне навчання - це
спосіб пізнання, здійснюваний в формах спільної діяльності учнів, де всі
учасники освітнього процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією,
спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і свою
власну поведінку, занурюються в реальну атмосферу ділового співробітництва з
вирішення проблем, при необхідності лідирують.
До
інтенсивних технологій навчання співпраці можуть бути віднесені: евристична
бесіда, презентації, дискусії, "мозкова атака", метод круглого столу,
метод ділової гри, конкурси практичних робіт з їх обговоренням, рольові ігри,
тренінги, колективні рішення творчих завдань, кейс-метод ( розбір конкретних
виробничих ситуацій), практичні групові та індивідуальні вправи, моделювання
виробничих процесів або ситуацій, проектування бізнес-планів і різних програм,
групова робота з авторськими посібники ми, ілюстративними матеріалами,
обговорення спеціальних відеозаписів, включаючи запис власних дій, педагогічна
студія, зустрічі із запрошеними фахівцями, методи з використанням комп'ютерної
техніки, майстер-класи та ін.
Висновок: Педагогіка
партнерства важлива і незамінна з огляду на те, що:
По-перше, сприяє створенню атмосфери, в
якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його
ініціативність і креативність. А це – один із ключових активів сучасного світу.
По-друге, партнерство задовольняє потребу
в значимості і приналежності та зменшує рівень стресу, що, зрештою, допомагає
інтелекту працювати ефективніше.
По-третє, такий формат стосунків найкраще
готує молодих людей до професійної діяльності і ролі активного громадянина у
відкритому світі.
Це – цікаво!
Форма
спостереження за навчальним заняттям
Дата
проведення __________ Клас_______Кількість учнів у класі / з них присутні
____/____
Кількість
дітей з особливими освітніми потребами / з них присутні _____/_____
Предмет (курс)
_______________________________________________________
Тема
навчального заняття ________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________*Інструктаж
з питань безпеки життєдіяльності (у разі необхідності): так/ ні
1. Під час проведення навчального заняття
спостерігався розвиток і формування ключових компетентностей (10):
•
Спілкування державною
мовою
•
Спілкування іноземними
мовами
•
Математична грамотність
•
Компетентності у галузі
природничих наук
•
Екологічна компетентність
•
Інформаційно-комунікаційна
компетентність
•
Навчання впродовж життя
•
Громадянська
компетентність
•
Культурна компетентність
•
Ініціативність і
підприємливість.
2. Робота учнів під час
проведення навчального заняття:
• всі
учні працювали під
час проведення навчального
заняття із зацікавленням, співпрацювали між собою;
• більшість учнів працювала під час проведення
навчального заняття;
• переважна більшість учнів були пасивними під
час проведення заняття;
• усі учні були пасивні під час проведення
заняття, не залучались до роботи.
3. Оцінювання
діяльності учнів під час проведення навчального заняття:
•
оцінює навчальні досягнення учнів, спираючись на
розроблені критерії,
•
оприлюднює критерії оцінювання навчальних досягнень учнів,
•
надає учням час на обдумування відповіді,
•
супроводжує відповідь учня уточнюючими запитаннями,
•
забезпечує зворотний зв’язок щодо якості
виконання/виконаного завдання
•
спрямовує оцінювання навчальних досягнень на індивідуальний
поступ учня,
•
використовує методики самооцінювання і взаємооцінювання
учнів,
•
відзначає досягнення учнів, підтримує у них бажання
навчатися,
•
добирає домашнє завдання, спрямоване на оволодіння
ключовими компетентностями, озвучує критерії його оцінювання.
4. Спрямованість навчального заняття на формування
суспільних цінностей:
•
спрямовує зміст навчального матеріалу на виховання в
учнів: патріотизму, поваги до державної мови, культури, закону;
•
реалізує наскрізні змістові лінії;
•
розвиває в учнів громадянську активність і відповідальність;
•
розвиває в учнів загальнолюдські цінності (соціальну емпатію,
толерантність, інклюзивну культуру тощо);
•
розвиває в учнів навички співпраці та культуру командної
роботи.
5. Використання інформаційно-комунікаційних технологій,
обладнання, засобів навчання:
•
використовує інформаційно-комунікаційні технології, що
сприяють оволодінню учнями ключовими компетентностями;
•
використовує електронні освітні ресурси;
•
використовує медіаресурси з навчальною метою,
•
використовує мережу Інтернет для пошуку навчальної
інформації, виконання онлайн-завдань тощо;
•
використовує обладнання та засоби навчання для активізації
навчально-пізнавальної діяльності.
6. Комунікація з учнями:
•
співпрацює з учнями на засадах партнерства,
•
вислуховує та сприймає думки учнів, їх власну точку зору,
•
застосовує особистісно орієнтований підхід,
•
дотримується принципів академічної доброчесності.
7. Організація роботи з учнями з особливими освітніми
потребами (у разі наявності таких):
•
планує роботу під час проведення навчального заняття із
урахуванням індивідуальних потреб учнів з особливими освітніми потребами,
•
адаптує/модифікує зміст навчального матеріалу до індивідуальних
освітніх можливостей учнів з особливими освітніми потребами,
•
використовує спеціально розроблені завдання та залучає до
спільної роботи учнів з особливими освітніми потребами,
•
дотримується відповідності темпу навчального заняття
індивідуальним навчальним можливостям учнів з особливими освітніми потребами,
•
забезпечує корекційну спрямованості освітнього процесу,
•
конструктивно співпрацює з асистентом вчителя/асистентом
дитини.
8. Досягнення мети, реалізація завдань та очікуваних
результатів навчального заняття, мотивація до навчання:
• мета чітко простежується
протягом навчального заняття; заняття спрямоване на розвиток ключових
компетентностей, набуття життєвого досвіду та/або вміння його застосувати в
різних ситуаціях, формулювати завдання, самостійно приймати рішення; учні
вмотивовані до навчально-пізнавальної діяльності;
• мета чітко
простежується протягом навчального заняття; заняття спрямоване на розвиток
ключових компетентностей, містить прикладне спрямування; учитель мотивує учнів
до навчально-пізнавальної діяльності;
• мета і завдання
навчального заняття спрямовані на відтворення знань учнів,
заучування матеріалу підручника; учитель не мотивує учнівдо оволодіння
ключовими компетентностями;
• мета навчального
заняття не простежується, зміст навчального заняття не відповідає навчальній
програмі та календарно-тематичному плану вчителя.
Поради щодо спостереження
за проведенням навчального заняття
Спостереження за проведенням
навчального заняття допоможе в оцінюванні якості педагогічної діяльності та
управлінських процесів. Даний метод збору інформації незамінний у процесі вивчення
системи оцінювання навчальних досягнень учнів, забезпечення компетентнісного
підходу у викладанні, побудови взаємовідносин вчителя і учня на засадах педагогіки партнерства,
ресурсного забезпечення освітнього процесу, ін.
Для того, щоб спостереження за
проведенням навчального заняття було інформативним та результативним, необхідна
своєрідна уніфікована форма для фіксування результатів спостереження. Заклад
освіти при розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освіти може
змінювати запропоновану форму, може розробити власну. Головне - в структурі
форми спостереження обов'язково мають
відображатися такі компоненти, як забезпечення компетентнісного підходу
у викладанні, система оцінювання навчальних досягнень, форми роботи з дітьми з
особливими освітніми потребами тощо.
Важливо звернути увагу, що за умови проведення навчального заняття у
вигляді здвоєних уроків спостереження може бути інформативним лише за повним
навчальним заняттям, а не одного уроку.
Під час спостереження за
проведенням навчального заняття потрібно звернути увагу на такі особливості
його проведення та педагогічної діяльності вчителя:
1. Розвиток і формування ключових компетентностей
Розвиток і формування ключових компетентностей є головним
завданням навчального заняття. Розвиток
ключових компетентностей має відбуватись на кожному занятті. Але, зрозуміло, що
під час проведення конкретного навчального заняття вчитель не зможе здійснювати
розвиток в учнів оволодіння усіма ключовими компетентностями. Тому відмічаються
декілька ключових компетентностей, розвиток яких був помітний під час
проведення навчального заняття.
Спілкування державною мовою
(Уміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти
та погляди через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування
мультимедійних засобів. Здатність
реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ
– у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного
спілкування).
Спілкування іноземними мовами
(Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово
висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди через слухання,
говоріння, читання і письмо у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів).
Математична компетентність
(Культура логічного і алгоритмічного мислення. Уміння застосовувати математичні
числові та геометричні методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах
діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей.
Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем).
Компетентності в природничих
науках і технологіях (Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також
здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати
науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані,
проводити експерименти, аналізувати результати).
Інформаційно-цифрова компетентність
(Впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних
технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі,
в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа
грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами
даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеки. Розуміння етики роботи з
інформацією
(авторське право, інтелектуальна власність тощо).
Уміння вчитися впродовж життя
(Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок,
організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через
ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні
цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну
траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя).
Соціальні та громадянські
компетентності (Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та
конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі. Уміння
працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати
компромісів. Повага до закону, дотримання прав людини і підтримка
соціокультурного різноманіття).
Ініціативність та підприємливість
(Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою
підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства
і держави. Вміння раціонально поводити себе як споживач, ефективно використовувати
індивідуальні заощадження, приймати доцільні рішення у сфері зайнятості,
фінансів тощо).
Загальнокультурна грамотність
(Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки,
самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність
передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя
відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших).
Екологічна грамотність і здорове
життя (Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в
рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і
здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя).
2. Робота учнів під час проведення навчального заняття
Чи можливо залучити
усіх учнів класу до роботи під час проведення навчального заняття? Можливо,
якщо використовуються групова форма роботи,
змішане навчання, практичне заняття з індивідуальними
завданнями тощо. Але під час проведення уроку з переважанням фронтальної роботи
з учнями цього досягнути іноді буває нелегко. Тому в ході спостереження
варто звернути увагу на роботу учнів: наскільки діти
залучені до роботи, чи зацікавлені темою заняття, чи співпрацюють між собою.
Адже не можна вважати результативним заняття, коли більшість учнів є
пасивними.
3. Оцінювання діяльності учнів під час проведення
навчального заняття
Будь-яка робота учнів під час
проведення навчального заняття має бути оцінена. Необов’язково через
виставлення балів. Вчитель має широко застосовувати у своїй роботі словесне
оцінювання. У першу чергу йдеться про використання формувального оцінювання, яке
дає змогу оцінити індивідуальний поступ учня, прогрес у оволодінні ключовими компетентностями.
Також варто звернути увагу на те, щоб оцінювання було спрямованим,
насамперед, на роботу
учня і не
використовувалось з каральною
метою. За необхідності вчителем
оприлюднюються критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, які мають бути чіткими і зрозумілими для учнів. Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів можуть
оприлюднюватись різними способами, у тому числі - в усній
формі.
Вчитель має оцінювати роботу або
відповідь учня/учениці, спираючись на розроблені критерії оцінювання. Обов'язково
надавати учням час
на обдумування відповіді.
Відповідь учня супроводжувати питаннями
«Чому?» «Яким чином?».
Важливо також надавати
учневі зворотний зв'язок щодо якості виконання завдання: пояснювати, що
виконано правильно, а в
чому є недоробки,
пропонувати способи поліпшення,
а не просто
констатувати виконання
відміткою або словами
«добре - погано».
Використання методик самооцінювання і взаємооцінювання учнів під час проведення
навчального заняття свідчить про високий рівень педагогічної діяльності
вчителя.
4. Спрямованість навчального заняття на формування
суспільних цінностей
Під час проведення
навчального заняття простежується
також його виховна
складова. По перше, зміст
навчального заняття має бути спрямований на формування загальнолюдських
цінностей, таких, як
повага гідності, прав і
свобод людини, визнання
цінності демократії, розвиток
навичок критичного мислення тощо.
Ефективність виховного
процесу неможлива без
атмосфери довіри, доброзичливості, взаємної підтримки між
вчителем і учнями.
Виховна складова навчального
заняття має органічно вбудовуватись у зміст заняття.
Наскрізні змістові лінії є
соціально значимими надпредметними темами, які
допомагають формуванню в учнів уявлень про суспільство в цілому, розвивають
здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях:
|
Екологічна
безпека і сталий
розвиток
|
формування в учнів соціальної активності, відповідальності й
екологічної свідомості, у результаті яких вони дбайливо й
відповідально ставитимуться до довкілля, усвідомлюючи важливіcть сталого
розвитку для збереження довкілля й розвитку суспільства.
|
|
Громадянська
відповідальність
|
формування відповідального члена громади й суспільства, який розуміє
принципи й механізми його функціонування, а також важливість національної
ініціативи. Ця наскрізна лінія освоюється через колективну діяльність –
дослідницькі роботи, роботи в групі, проекти тощо, яка розвиває в учнів
готовність до співпраці, толерантність щодо різноманітних способів діяльності
і думок
|
|
Здоров'я і безпека
|
становлення учня як емоційно стійкого члена суспільства, здатного вести
здоровий спосіб життя і формувати навколо себе безпечне життєве середовище.
|
|
Підприємливість і фінансова
грамотність
|
забезпечує краще розуміння молодим поколінням українців
практичних аспектів фінансових питань (здійснення заощаджень,
інвестування, запозичення, страхування, кредитування тощо);
сприятиме розвиткові лідерських ініціатив, здатності успішно діяти в
технологічному швидкозмінному середовищі.
|
5. Використання
інформаційно-комунікаційних технологій, обладнання, засобів навчання
Під час спостереження за
проведенням навчального заняття звертається увага на доречність
використання ІКТ, обладнання
і відповідних навчальних
засобів. Головний критерій
тут – мотивація до навчально-пізнавальної діяльності
учнів. Використання технічних
засобів навчання просто заради їх використання призведе до відволікання
уваги учнів, витратою часу.
Використання ІКТ
необов’язково має обмежуватись виключно інтерактивною дошкою
або комп’ютерною
презентацією. Це може
бути спільний пошук
інформації в мережі, використання сайтів для виконання
завдань онлайн тощо.
6. Комунікація з учнями
Педагогічна робота
учителя має ґрунтуватись
на засадах партнерства,
особистісно орієнтованому
підході. Має прослідковуватись те,
як вчитель формулює
певну навчальну проблему, як
організує спільну з
учнями роботу над її розв’язанням.
Вчитель не “обмежує” учнів визначеними ним рамки, а
заохочує їх до висловлення власної думки, допомагає більш точно сформулювати
їхні думки, сприймає відповідь учня, навіть якщо вона не співпадає з його
баченням. Під час спостереження за проведенням навчального заняття звертається
увага на роботу вчителя щодо навчання учнів критичному мисленню, умінню
шукати і використовувати
інформацію. Завдання, які пропонуються для виконання учням, не повинні бути спрямованими
на відтворення знань або переказування підручника. Вчитель має вчити учнів
вказувати джерела отримання інформації під час запозичення, цитування.
Дуже важливим є особистісно
орієнтований підхід у роботі з учнями. Це, насамперед, повага особистої гідності
кожної дитини, її
індивідуальних життєвих цілей,
запитів та інтересів. Процес, спрямований
на розвиток і
саморозвиток учня, становлення
його як особистості
з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей.
7. Організація роботи з учнями з особливими освітніми
потребами
Вчитель має володіти методиками роботи з дітьми з
особливими освітніми потребами, якщо такі є у класі. Під час спостереження
звертається увага на те, наскільки вчитель використовує подібні методики, як
співпрацює з асистентом вчителя. Простежується, наскільки комфортно дитині з
особливими освітніми потребами під час проведення заняття, наскільки дитина
залучена до роботи.
8. Досягнення мети, завдань та очікуваних результатів
навчального заняття
Під час проведення
навчального заняття має
простежуватись спрямованість його
на досягнення основної мети. У першу чергу, мета заняття має бути
зрозуміла учням, спрямована на
оволодіння ними ключовими
компетентностями. Поставлену мету вчитель реалізує за допомогою відповідних
форм і методів роботи. Мета навчального заняття необов'язково має фіксуватись у
поурочному плані або
в інших планах.
Але вона має
бути донесена до
учнів, бажано не в імперативній формі. Замість висловів учителя на
кшталт "ви маєте досягти таких результатів" краще
сказати "ми будемо
намагатись досягти результатів,
для цього ми спробуємо виконати відповідні
завдання". Подекуди мета проведення навчального заняття
може і не
формулюватись вчителем на
початку, вона стає
зрозумілою учням у
процесі проведення заняття. Потрібно пам’ятати, що мета, завдання та
очікувані результати залежать, у значній мірі, від організаційної форми
проведення навчального заняття. Це може бути не тільки урок, але й, наприклад,
групове заняття, веб квест, проєктна робота, змішане навчання тощо. Вчитель
за допомогою питань
має перевіряти, наскільки
добре учні зрозуміли
цілі і завдання уроку, наскільки
успішно вони досягають того, що заявлено в меті уроку.
9. Запитання для співбесіди з учителем за результатами
відвіданого навчального заняття
За підсумками проведення
навчального заняття доцільно провести інтерв’ю з учителем, яке спрямовується,
переважно, на самоаналіз учителем проведеного навчального заняття. Під час
інтерв’ю простежуються і визначаються такі уміння учителя:
• робити
самоаналіз, простежувати досягнення і недоліки проведеного заняття;
• визначати рівень
досягнення мети проведення навчального заняття;
• визначати
напрями вдосконалення своєї роботи.
Під час
співбесіди доцільно ознайомитись
з календарно-тематичним планом
учителя, відповідність його змісту
Державному стандарту загальної
середньої освіти,
компетентнісному підходу. Важливо також ознайомитись перед відвідуванням
навчального заняття з освітньою програмою закладу освіти. Тема проведеного
навчального заняття має
відповідати
календарно-тематичному плану
учителя або вчитель може аргументовано пояснити необхідність певного відхилення
від КТП під час конкретного уроку. Також важливо простежити використання ІКТ в
освітньому процесі.
Важливо враховувати, що під час
спостереження за конкретним навчальним заняттям зовсім необов’язково фіксувати
і вивчати усі
аспекти діяльності вчителя
, зазначені у
формі спостереження.
Наприклад, при проведенні
практичної роботи з
індивідуальними письмовими
завданнями, засоби інформаційно-комунікаційних технологій
можуть не використовуватись. Також
не на кожному
навчальному занятті можна
простежити дотримання
вчителем принципів академічної
доброчесності. Не у
кожному класі є
діти з особливими освітніми потребами.
Підкреслимо, що форми
і методи роботи
з учнями, організаційні форми
проведення навчального заняття вчитель обирає самостійно.
Абетка для директора. Рекомендації до побудови
внутрішньої системи забезпечення якості освіти
у закладі загальної середньої
освіти.
– Київ, Державна служба якості
освіти
Новини педагогічної бібліотеки
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Абетка для директора.
Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у
закла-ді загальної середньої освіти. – Київ, Державна служба якості освіти,
2019 - 240 с.
2. Болотіна О. Доповідь «Педагогіка
партнерства» як один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього
процесу. https://vseosvita.ua/library/dopovid-pedagogika-partnerstva-ak-odin-iz-faktoriv-efektivnoi-vzaemodii-ucasnikiv-osvitnogo-procesu-76309.html.
3. Бучма В. Діалогічна
взаємодія як складова педагогіки партнерства в концепції нової української
школи Дзюбко Л.В., Бучма В.В. Психологічна безпека взаємодії в системі
«вчитель-учень» в умовах Нової української школи / Людмила Віталіївна Дзюбко,
Вікторія Володимирівна Бучма // Психологічні виміри особистісної взаємодії
суб’єктів освітнього простору в контексті гуманістичної парадигми : матеріали ІІ Всеукраїнської конференції з міжнародною участю (21 квітня 2019 року, м.Київ) / міжнародна видавнича платформа “Fundamental And
Applied Researches In Practice Of Leading Scientific Schools”. С. 55-64. Режим доступу: https://fdotadotr.wordpress.com/психологічні-виміри / https://fdotadotr.files. wordpress.com/2019/06/d09cd0b0d182d0b5d180d196d0b0d0bbd0b8_d094d180d183d0ba.pdf
4. Закон України
від 05.09.2017 № 2145-VIII “Про освіту”.
5.
Казанжи І. Застосування педагогіки партнерства у побудові індивідуальної освітньої
траєкторії. Педагогіка. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Випуск 23, том 2,
2019.
С. 106–111.
6. Кравчинська Т. Педагогіка
партнерства – основні ідеї, принципи та сутність.
7. Матеріали науково-практичної конференції «Педагогіка партнерства як
основа розвитку суб'єктів освітньої діяльності в умовах НУШ». http://conf.zippo.net.ua/
8. Нова українська
школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. Загальна редакція/
Грищенко Михайло та ін. Київ, 2018. 2 с.
9. Нова українська школа: порадник для вчителя /
Під заг. ред. Бібік Н. М. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с. ISBN 978-966-2432-43-5.
10. Ніколенко Л. Педагогіка партнерства як умова реалізації завдань
розвитку особистості дитини у контексті Нової української школи. http://lib.iitta.gov.ua/710749/1/% D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%A1%D1%82.%20%D0%9F%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3.%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0.
11. Смирнова М. Організація навчально-виховного процесу на засадах педагогіки партнерства
в умовах реалізації Концепції нової української школи. Педагогіка партнерства
як етичний концепт нової школи. dniokh.gov.ua › uploads › 2017/08 › СМИРНОВА.
12. Скиба М. Краще разом. Що таке педагогіка
партнерства і навіщо вона в НУШ. ГО “Смарт освіта” https://nus.org.ua/articles/pedagogika-partnerstva-shho-tse-take-ta-yak-zrozumity-chy-vona-ye-u-shkoli/
Інформаційний бюлетень № 1 – 2020
Укл. Ларюк Е., завідувач міського методичного
кабінету
Комментариев нет:
Отправить комментарий